Бердичів СІТІ вже повідомляв про успіхи нашої землячки. Нещодавно бердичівлянка, Чемпіонка Європи з легкої атлетики, учасниця Олімпійських ігор у Лондоні, Заслужений майстр спорту України – Юлія Олішевська(Шпіхернюк) дала інтерв’ю виданню «Спортивний Бердичів». Вона розповіла чому бердичівлянка представляє Черкаську область і з якими проблемами довелося стикнутися спортсменці на Олімпійських іграх у Лондоні.
- Мій вчитель фізкультури у школі №10, Бондарчук Петро Іванович, якому я дуже вдячна, друг Гаврилюка Олександра Васильовича запросив мене прийти до нього в секцію, раніше я не займалася ніякими іншими видами спорту. Я прийшла на тренування, почала займатися, мені з кожним тренуванням подобалося все більше і більше. У 2005 році виконала норматив «кандидата в майстри спорту» та поїхала навчатись в місто Черкаси в Академію пожежної безпеки і там продовжувала тренуватися вже в іншого тренера. Виконала нормативи «майстра спорту» та «майстра спорту міжнародного класу», я думаю що я і в Бердичеві могла б це виконати, у нас і тренер хороший, але умови трохи гірші ніж в Черкасах.
- Твоїм першим тренером є Олександр Васильович Гаврилюк… Що скажеш про нього як про тренера? - А людина він яка?
Моїм першим тренером був Олександр Васильович Гаврилюк. Як для мене, він дивовижна людина, він багато чого мене навчив, підтримував, ми з ним пройшли серйозну базову підготовку. Тому що, коли я приїхала в Черкаси, то тренер дав мені тільки бігову роботу, яку ми тут не могли зробити нормально, тому що не було умов, а силові показники у мене були хороші. Наступному тренеру було зі мною набагато легше працювати, тому що перший заклав у мене як кажуть добрий фундамент.
- Чому свого часу ти обрала бігові дисципліни у легкій атлетиці, а не інші види спорту, що зацікавило займатись саме біговими дисциплінами? - Так як я прийшла до Олександра Васильовича, а він займався тільки біговими видами, я тоді ще не знала, що є стрибки та інші види. У нас є стадіон, але не має інвентарю щоб займатися іншими видами легкої атлетики, наприклад бар’єрами, метаннями тощо. У Олександра Васильовича я бігала на дистанції 100 метрів, 60 метрів, більше на короткі дистанції, а вже коли переїхала в Черкаси, тоді почала бігати 400 метрів. Це моя вже основна дисципліна.
Розкажи, будь-ласка, про свою першу нагороду.
Перша моя велика нагорода, це Чемпіонат світу з юніорам в Бидгощі 2008р, Польща, де я у складі естафети 4х400 метрів посіла друге місце. Після цього мені присвоїли звання «Майстра спорту міжнародного класу».
- На Чемпіонаті Європи ти у складі збірної України у естафеті 4 по 400 метрів стала Чемпіонкою Європи, чому тренери вирішили змінити складі естафетної команди і на Олімпійських іграх ти стала запасною? Чи пояснили тобі це рішення тренери збірної України?
- Чемпіонат Європи в Гельсінкі ми виграли, у нас був дуже хороший склад, всі виклалися по максимуму, і була дуже згуртована команда. Коли поїхали на Олімпійські ігри в Лондон, до останнього дня, перед стартом я була основною, але з невідомих мені причин, тренера вирішили поміняти склад. Крім мене також з складу, який виграв Чемпіонат Європі на Олімпіаді, також не бігла ще Дарина Приступа. Мені тренера навіть не могли пояснити чому, я не потрапила до основного складу. Перед самим стартом робили дві перебіжки, і я два рази вигравала. У мене не було, ні травми, нічого іншого, я була у відмінній формі. Незважаючи, на те, що я не бігла, я вважаюся учасницею Олімпійських ігор, просто у мене немає місця, і для області не йдуть залікові очки. Ситуація дуже неприємна.
- Юлія, яку область ти представляла у Лондоні – Черкаську чи Житомирську?
- І в Гельсінкі і в Лондоні я представляла Черкаську область. Я там навчалася і після завершення навчання залишилася тренуватися в Черкасах. На даний момент Черкаська ШВСМ дає мені гарні умові для підготовки до змагань. Я не проти повернутися в Бердичів, якщо на стадіоні будуть бігові доріжки, ми із задоволенням повернемося з чоловіком, який доречі також займається легкою атлетикою і є майстром спорту України. Я можу це сказати відкрито, якщо будуть умови, то чому ж ні, це для мене рідне місто, тут живуть мої батьки, а як кажуть рідні стіни завжди допомагають.
- Які плани на майбутнє, у яких стартах плануєш брати участь?
- Плани на найближче майбутнє, це взимку - Чемпіонат Європи в Швейцарії і влітку Чемпіонат світу в Москві. Попереду також тренувальний збір в Марокко.
Твої побажання до дітлахів, які ще не обрали, яким видом спорту займатись?
Хочу побажати дітям, щоб вони обов'язково займались спортом. Спорт – це життя. Кожна дитина має талант, його потрібно тільки помітити і розвивати. Спорт мені дуже допоміг у житті. Тренуйтеся, звичайно не відразу ж буде успіх, треба багато попрацювати, але стоячи на п'єдесталі, це дуже приємні відчуття. Хочу щоб усі спортсмени це відчули.
Максим Железницький
