 Нещодавно видання «Главред» провело чат із лідером гурту "Тартак" Олександром Положинським. Матеріал під назвою «Олександр Положинський: чим далі, тим більше не хочу бути героєм України» з’явився днями на сайті glavred.info
Відомий український музикант відповів на питання Альони Ліпши про ставлення до святкування радянських військових свят в Україні, таких як День захисника вітчизни та День перемоги?
Олександр Положинський: Я ці "свята" не відзначаю, як і всі інші посткомуністичні "свята". Я не маю нічого проти того, щоб люди, для яких радянська армія або Друга світова війна стали значною частиною їхнього життя, але не бачу жодного сенсу перетворювати ці дати на всенародні свята у незалежній Українській державі. Зрештою, радянська армія завжди була ворожою армією по відношенню до незалежної України. Згадайте хоча б той факт, що радянською вона стала після того, як тривалий час була Червоною, а червоною вона була в тому числі й від тих потоків української крові, яку вона пролила.
Що стосується "великої перемоги", то варто лише відвідати, наприклад, сучасну Німеччину, Угорщину, Італію, Словаччину, Болгарію або навпаки – Ізраїль, щоб зрозуміти, хто і кого насправді переміг. Мені тільки шкода всіх тих старих людей, які все життя прожили під пресом пропагандистської машини, досі не звільнилися від її чіпких обійм й за все життя так і не отримали можливості пожити справді гідно.
А мій дід, наприклад, який у лавах Червоної армії пройшов усю війну від початку й до кінця, мав безліч нагород і кілька важких поранень, наскільки я пам'ятаю, ніколи ні одного, ні іншого свята не відзначав. Можливо, він щось знав?
Як відомо, молоде покоління не зашорене совєцькою пропагандою все менше користується міфологією, створеною тоталітарним режимом червоних окупантів.
В той же час, місцеві провінційні керівники, які складаються у переважній більшості з колишніх комуністів та комсомольців продовжують сумну традицію святкування трагедій. Зокрема, в Бердичеві, навіть на даний момент вже «відзначили паБєду» у СЗОШ № 8, в дошкільному навчальному закладі (ясла – садок) комбінованого типу № 26 «Веселка», у Центральній міській бібліотеці, в навчально-виховному комплексі «Школа-гімназія-ліцей» № 10, в Бердичівському міському ліцеї №15, в Бердичівському загальноосвітньому колегіумі № 14, в ЗОШ ІІ-ІІІ ступенів № 3, у ЗОШ № 12, у ЗОШ І-ІІІ ступенів № 7 імені Віктора Пастуха.
Пабєдная істерія шириться містом Бердичевом. Історія відзначається тим, що вчить не робити помилок. В нашому ж місті, щороку різниці між спомином, горем та святом різниці взагалі не має.
8 травня, дата, яку Організація Об’єднаних Націй проголосила Міжнародним днем перемоги над фашизмом. Львів, Івано-Франківськ та інші міста на заході України визнано Днем жалоби за жертвами Другої світової війни. В Бердичеві ж цього дня ніяких значних заходів не передбачено.
У той же час, 9 травня, традиційно, за совєцькою традицією досі зганяють учнів, чиновників та «бюджетників» (медиків та вчителів) для відзначення ефимерної Пабєди, яка в українських реаліях перетворена на убогість ветеранів та браваду тих, хто в житті не чув запаху пороху…
Отак, в незалежній Україні більш ніж на двадцятому році незалежності співіснують міфи совєцької пропаганди про «Атєчествєнную вайну» неіснуючої держави та бутафорне відзначення червоних пабєдітєлей-окупантів.
|
