На Бердичівщині свято Івана Купала набуло в роки незалежності України великої популярності. В сусідньому селі Іванківці народні гуляння пройдуть 25-ий раз. Яскраво відзначають його і в Мирославці. А завдяки тому, що Ружинський район входить до Бердичівського виборчого округу, то містяни долучаються до святкування цього магічного дня в рідному для народного депутата України Павла Жебрівського селі Немиринці . Політика цього разу втрутилася до масштабу святкування практично всюди – рік же виборчий. Товстосуми намагаються всіляко догодити електорату, а свято Івана Купала є дійсно народним, тому дата використовується на повну силу. Глибока традиція цього свята часто проходить повз розуміння певної кількості гультіпак, тому варто зупинитись на духовних аспектах події.

Свято припадає на день літнього сонцестояння, тому символізує народження літнього сонця – Купала, і тим самим завершує панування весняного сонця – Ярила. В цей час небесне світило перебуває у куполі – найвищій небесній точці, тому дні тоді найдовші, а ночі – найкоротші. Традиційно свято відзначають в Україні, Білорусі, Польщі, Латвії, Литві, Естонії та Росії в ніч на 7 липня, тобто 24 червня за старим стилем. Головні атрибути свята – Купало й Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. Ці дві дійові особи обираються, відповідно, хлопцями й дівчатами або виготовляються як опудала.

В святі Купайла збереглося давнє поклоніння наших пращурів Воді і Вогню. Вони їх вважали всеочищаючими, всеоберігаючими і цілющими силами.

Основним стрижнем, довкола якого відбуваються дійство, є купальський вогонь. У надвечір’я дівчата гадають на судженого – кидають у воду свої вінки, а хлопці повинні їх дістати. Вінок – це символ щастя та одруження. Після запалення вогню при заході сонця хлопці перестрибують через вогонь спочатку самі, показуючи свою спритність, а потім, як стихне полум’я, у парі з тими дівчатами, вінки яких дістали. Існують прикмети пов’язані з цим: якщо парубок найвище стрибнув – буде гарний урожай у його родини, вскочить у полум’я – чекай біди. Коли ж вдало перестрибнуть багаття юнак з дівчиною – вони неодмінно одружаться і проживуть у злагоді все життя.

В цей час рослини набирались чарівних, лікувальних та цілющих властивостей. Лише в Купальську ніч на папороті, серед ночі розцвітала чарівна вогняна квітка щастя – кочедижник. Хто її зірве, той усе на світі знатиме, дістане без труднощів усі скарби, матиме чудодійну силу робити все тією рукою, яка зірвала Квітку щастя. Той щасливець причарує найкращу дівчину, матиме найвищий урожай, не боятиметься лихих сил. За легендами, квітка щастя розцвітає раз на рік – саме на Купайла. Жінкам ця квітка не трапляється, бо то великий страх її взяти.