На нашу електронну пошту berdcityinfo@gmail.com надійшов лист постійної читачки, який порушує надзвичайно важливу тему нашого рідного міста Бердичева. Отож, пропонуємо вашій увазі обмізкувати разом тему "бігмордів".

По роду своєї діяльності відвідала нещодавно місто Вінницю. Чисте, гарне, світле місто. Тихо, спокійно. Відчуття таке, що немає ніяких передвиборчих перегонів, немає засилля бруду у вигляді велетенських щитів замість ясного сонечка. І ось повертаюсь у Бердичів і відразу попадаю ніби у фільм жахів: «Бігморди, бігморди, бігморди….». Наше місто мабуть, здатне вибороти рекорд. Рекорд, котрому не позаздриш. У Бердичеві спостерігаємо «бігмордно-бігбордне» засилля.

Десятки, сотні бігбордів заполонили вулиці міста, спотворюючи оточуючий краєвид, затуляючи вікна мешканців прилеглих будинків, вражаючи несмаком та зневагою до городян і гостей міста. Вже й неба синього від них не видно. Скоріше б ці вибори закінчились!

Старовинний Бердичів перетворився на дешеву брудну агітку. Невже міську архітектуру та міську владу не хвилює подібне неподобство? Адже саме наші можновладці видають численні дозволи на встановлення величезної кількості гігантських щитів на міських вулицях.

І це у той час, коли в інших містах, які замість порожніх пропагандистських гасел про «європейське, найкраще у світі місто» справді дбають про європейськість та розвиток своїх міст, усіляко намагаються скоротити кількість рекламних щитів-бігмордів! Невже нікому не болить наруга над історичним обличчям Бердичева?! Виникає ще одне справедливе запитання, а чи всі ці рекламні конструкції на вулично-шляхових мережах встановлені з дотриманням вимог Закону України «Про рекламу»?, чи дотримується вимога розміщення їх паралельно або під кутом 45 градусів до осі дороги?, чи не створює значну небезпеку для дорожнього руху встановлення їх в умовах обмеженої видимості дорожніх знаків на перехрестях, подекуди закриваючи їх?, чи продовжено дії дозволів на ці рекламоносії, що встановлені були раніше?, чи є дозвіл на розміщення «Бігморд» на наших з вами будинках, об’єктах комунальної власності, бо будинку на площі уже не видно – одна велика голова, чомусь підперта рукою – напевне дуже важка.

Усе, до чого можна було причепити – закрите «бігмордою» якогось кандидата. Бердичівський міст обліплений «бігмордами» з усіх сторін, може хтось не побачив його, як їхав туди – то побачить, як поїде назад – нате вам ще, і ще, і ще….

Усі загорожі, що біля міських доріг, завішані бігмордами, і хто більшу чи довшу рекламу поцепить, того й обов’язково оберуть до Верховної Ради. Скидається що із застереженням нині слід відвідувати навіть громадські вбиральні. Адже може трапитись, що й там чатуватиме на відвідувача впритул до пісуару якійсь слоган Партії влади. І здається що власникам цих «Бігморд» байдуже, що більшість трудящих нині в буквальному сенсі хотіла б п…ти на їх політичну рекламу. Однак, можновладці воліють у кращому випадку не помічати народного невдоволення. Кожне нове бігбордне «творіння» лише викликає у бердичівлян відразу, обурення та отримує «матюкливий» коментар. Вони, ці рекламні кандидати, ніби звертаються до нас: «Дорогі бердичівляни, ви не бачите мене на величезних «бігмордах», що сотнями красуються з небес, то я повішуся ще вам поперек доріг на розтяжках, або на сітілайтах, або на мосту, або на загорожі, або на будинку, або на спортзалі. Ну, що вже бачите? А тепер все – ми ваші. Ми ж працюємо лише заради вас, заради справедливості! І це нічого, що ми усі з партії регіонів, або їх найближчі друзі, це нічого, що ми голосували за збільшення вам пенсійного віку, це нічого, що ми голосували за обкрадання держави на 24 млрд. грн. на користь нашого друга Фірташа, це нічого, що ми дружно голосували за антинародний закон про мову і доклались до знищення святого. Це все нічого. Ми ж «СВОЇ» і будемо «Своїми, як тільки потрапим до Верховної Ради». Ми ж бо «самовисуванці» чи можливо опозиційні «самозванці», наша партія – це ВИ!...

Іде справжня гра – ребус, яку ведуть кандидати з виборцями, — мовляв, відгадайте, хто я і від якої політичної сили? «Усе пояснюється просто: у партії влади падає рейтинг. І багато кандидатів від Партії регіонів балотуються не від неї — вони соромляться навіть сказати нам, що «Регіонали», що підтримують Януковича, бо бігборди з правдою, швидко – швидко переклеюються, щоб часом ніхто правду не побачив, бо не проголосують, краще нехай буде «Я СВІЙ» , або «Я-опозиціонерка».

Усміхнені, «сповнені рішучості» фізіономії кандидатів, котрих ми вперше побачили лише на масових «бігмордах», «такі добрі-добрі очі» й лагідні усмішки, протягнуті до нас ручки, чи то милостиню просять, чи то просять «виберіть мене будь-ласка, я ж то «СВІЙ», я ваш». Один з Бігморду ратує за здорову націю, а сам травить нас горілкою, друга голосує за другу державну мову чи підвищення пенсійного віку, а сама каже, що живу лише для вас. …Цей брехливий цинізм принижує нашу з вами гідність та ще раз переконує, що після виборів вони в черговий раз «усміхнуться» та помахають ручкою обдуреним виборцям.

Міська влада спокійно спостерігає за цією бігбордною вакханалією. Не хочеться псувати стосунки з кандидатами у нардепи та рекламістами? А як же жителі міста, їх затишок та комфорт? Наш психологічний стан, стан наших дітей? Хто запитав, як ця гидота впливає на громадян?

Та хіба це когось хвилює?.. З великих бігбордів самовпевнено посміхаються приближені та члени саме однієї політичної сили. І не соромно їм ошуканське оповідати про волю та добробут, коли в країні є політичні бранці, про зростання добробуту, коли мільйони людей живуть за межею бідності. І знайдуться ж ідіоти, які проголосують за них.

Отож, не дамо себе в черговий раз ошукати. Якими б привабливими не були агітаційні матеріали цих партійців, реальне життя виглядає зовсім інакше. Давайте про це добре пам’ятати біля виборчих скриньок до Верховної Ради України 28 жовтня цього року.


А міську владу громада зобов’яже відзвітувати про отриманий урожай коштів у вигляді податків.

Маруся Моцна