Молоді бердичівляни ініціювали створення історичного клубу. Першою темою організатори заходу обрали: «Симон Петлюра – історичний діяч України». Бердичівляни з радістю прийшли на захід. Серед присутніх, як виявилося, мало, хто знав наскільки захоплюючою є постать Симона Васильовича Петлюри і його намагання зберегти незалежність України на початку ХХ століття. 

Прикро, що мешканці міста майже не знали, що Петлюра був у Бердичеві. Як зауважив один з учасників заходу: «Я закінчив 10-й клас і для мене було новиною, що Симон Петлюра відвідував наше місто. Про це свідчать фото 1920 року. Навіть більше того, це була офіційна зустріч з маршалом Польщі Юзефом Пілсуцьким. Прикро, що шкільні підручники не вказують такої події». 

Організатор заходу Ярослав Балашкевич висловив подяку місцевим активістам ВО «Свобода»: «Я вдячний свободівцям за допомогу в організації просвітницьких заходів. Коли мені запропунували очолити один з напрямків, я одразу погодився. На мою думку бердичівляни мають знати більше про рідний край. Тема видалася вдалою: Петлюра – це досить неоднозначна постать в українській історії і про нього можна дискутувати досить довго, але я поставив собі за мету – поширити інформацію про те, скільки зусиль доклав Симон Васильович, щоб у ті буремні часи вберегти Україну від Червоної навали». 

Зустріч тривала близько години. Учасники з захопленням слухали про голову Директорії, а потім висловлювали власну думку щодо нього, активно включалися до дискусії.

 «Не знаючи власної історії – не маєш шансу на майбутнє» - саме таке гасло історичного клубу в Бердичеві, наголошують організатори. 

 Тема наступного засідання «Чорні запорожці», яке відбудеться 16 червня в офісі ВО «Свобода» у місті Бердичеві за адресою: площа Соборна 2. 

Нагадаємо, кінний полк Чорних запорожців – це військова формація армії УНР, що існувала в 1918–1920 роках. Дивізіон було розгорнуто з кінної сотні 2-го Запорізького полку Запорізької дивізії наприкінці 1918 року. У грудні 1918 — квітні 1919 брав участь у ІІ-й українсько-більшовицькій війні, після якої восени 1919 року опинився з іншими військами УНР у «трикутнику смерті» на теренах Бердичівщини (Любар-Шепетівка-Миропіль).