31 січня 2013 року працівники міліції та прокуратури Житомирської області затримали директора Гришківецької гімназії Бердичівського району, депутата Бердичівської міської ради Лазебного Д.В. під час чергової спроби змусити неповнолітнього учня вступити в статевий контакт. 

У ході низки оперативних заходів протиправні дії чоловіка були задокументовані правоохоронцями. 

«Досудовим розслідуванням встановлено, що 31.01.2013 приблизно о 18.20 год. директор Гришківецької гімназії Бердичівського району, депутат Бердичівської міської ради Дмитро Лазебний, маючи умисел на задоволення своєї статевої пристрасті неприродним способом з неповнолітнім учнем, находячись у власній квартирі по вул. Ново-Іванівській у м. Бердичеві разом з останнім, якого запросив для проведення додаткових занять по біології, шляхом психологічного тиску зняв з себе та з нього одяг, нижню білизну, після чого, застосовуючи фізичне насильство, повалив останнього на ліжко. 

Бажаючи довести свій злочинний намір до кінця та задовольнити свою статеву пристрасть неприродним способом, Лазебний Д.В., з метою подолання опору неповнолітнього, який відштовхував його від себе та умовляв припинити вказані протизаконні дії, затулив рукою рот потерпілого та, погрожуючи останньому вбивством, лежачи на потерпілому, розпочав здійснення певних рухів тілобудовою, які є діями сексуального характеру, спрямованих на задоволення статевої пристрасті неприродним способом». Однак з причин, що не залежали від його волі, не зміг довести свій злочин до кінця. 

Під час санкціонованого обшуку в однокімнатній квартирі Лазебного Д.В. вилучили низку речових доказів. Зокрема, диски порнографічного характеру, червоні труси «стрінги», та різноманітні світлини оголених чоловіків. 

Низка скандалів тягнеться за паном Лазебним ще з 80-х років, і те, що його тоді виправдали (як наслідок - десятки скалічених дитячих життів) лежить на совісті тих, хто вів слідство у той час і тих, хто намагався закрити справу, щоб не втратити свої посади, і тих, хто старався тоді його «відмазати». 

Я є представником потерпілої сторони, тієї сім’ї, яка на мою думку своєю відвагою спасла життя багатьом дітям, яких міг би ще скалічити цей так званий «вчитель». Та це не вчитель – це перевертень, який багато років уникав покарання. Ознайомлюючись зі справою, я більш ніж дві години змушена була спостерігати, як цей нелюдь поводився з дитиною, як лапав його, а хлопчик відбивався, кричав: розкажу мамі все, і як не міг вирватись зі замкнутої квартири. Я довго змушена була слухати його зомбування дитини про те, як йому буде добре дружити з ним, а не з якимись дівчатами, який гарний секс такий, а не інший (прямим текстом), його психологічний тиск на неповнолітнього хлопчика та багато інших непристойних речей, про які в газеті не скажеш (замість вчити біологію). 

Це страшно, це жахливо. Це – ШОК. Я після цього декілька ночей не могла заснути. А що тоді казати про цю дитину? Що пережила мама, яка вступила в боротьбу з «заслуженим вчителем України», щоб довести, що він є злочинцем-педофілом, захищаючи собою інших дітей? 

Розмовляючи з бердичівлянами, я багато чула, що це неправда, що він не міг такого зробити, що він поважна людина. Я сьогодні вам кажу – ЦЕ ПРАВДА, Я БАЧИЛА ЦЕ ВЛАСНИМИ ОЧИМА. ЦЕ ПЕРЕВЕРТЕНЬ в одязі вчителя, і ця особа повинна понести найсуворіше покарання і НАШ З ВАМИ ОСУД. 

25 квітня розпочнеться суд над педофілом Дмитром Лазебним. Я впевнена, що громадськість Бердичева не буде стояти осторонь та скаже своє слово. 

На моє глибоке переконання, найстрашнішим злочином, схожим з вбивством, є педофілія — сексуальні дії проти дитини. І якщо вбивства можна класифікувати за різними рівнями — вбивство з необережності, вбивство з метою самозахисту, вбивство в стані афекту — то дії педофіла заслуговують на одну класифікацію — смертна кара. Однозначно. Адже педофіл зазіхає на найсвятіше, що є в цьому світі — на дитину! або, в крайньому випадку, педофіла повинні засуджувати до довічного ув'язнення. 

І неважливо, в якому психічному стані був злочинець! Якщо мав психічні розлади — довічна ізоляція в спеціалізованих клініках, якщо психічно здоровий — довічне ув'язнення на зоні. А там знають, що з такими «людьми» робити. Тим більше, що експертиза сказала, що Лазебний здоровий і добре розумів, що коїв. Дитина чисте створіння по своїй суті, довірливе і невинне — хто тоді дав право педофілу паплюжити ангельську дитячу душу. 

Але, нажаль, не завжди заслужена кара наздоганяє злочинця. Різні фактори впливають на це... Не знайшли, не довели, підмазали, зам'яли ... і педофіл уникає покарання, як це неодноразово було з Лазебним. До речі, по закону, педофіла можна притягнути до кримінальної відповідальності тільки тоді, коли мали місце певні дії, тобто коли цей виродок з дитиною вже щось зробив. Парадокс. 

Та засуджувати повинні за одну думку про це, за слово, а не тільки за діло. 

З моєї точки зору, злочини проти життя та здоров"я людини, злочини проти честі, волі та гідності, злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи і є найбільш важкими та страшними, зі всіх які існують у сучасному кримінальному законодавстві, оскільки саме ці злочини, крім тяжких фізичних травм, залишають у свідомості потерпілої дитини на все життя те, що не вилікує ніхто, і ці жахливі думки та спогади можуть докорінно змінити життя неповнолітньої людини, звичайно не в кращий бік. 

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, не мають будь якої мети, крім жорсткого задоволення злочинцем своїх сексуальних, низьких потреб. Головною метою злочинця під час скоєння сексуального насильства є отримання статевого задоволення, угамування своїх тваринних інстинктів за допомогою всіх відомих йому методів та способів фізичного чи психологічного примусу. Дитина не в змозі впоратися з фізичною перевагою дорослого і гідно відповісти на насильство. 

А що ж з тими дітками, які постраждали від таких нелюдів? Науковці відмічають, що серед віддалених наслідків жорстокого поводження з дітьми виділяються порушення, фізичного і психічного розвитку дитини, різні соматичні захворювання, особистісні та емоційні порушення, соціальні наслідки: це спроби самогубств, страхи, депресія, зловживання алкоголем і наркотиками, переривання навчання в школі, стрес, сексуальні розлади, психічні проблеми загального характеру в результаті чого дитина розвиваються далі з певними особистісними, емоційними і поведінковими особливостями, що негативно впливають на його подальше життя. 

Діти, які зазнали різного роду насильства, самі стають агресивними. Часто їхня агресивність проявляється в грі, часом спалахи їх гніву не мають видимої причини. 

Деякі з них, навпаки, надмірно пасивні, не можуть себе захистити. Особистість з низькою самооцінкою переживає почуття провини, сорому. Для такої психологічної травми характерні постійна переконаність у власній неповноцінності, в те, що "ти гірше всіх". Внаслідок цього дитині важко домогтися поваги оточуючих, успіху, спілкування його з однолітками утруднено. 

Діти, що пережили насильство, відчувають труднощі соціалізації: у них порушені зв'язку з дорослими, немає відповідних навичок спілкування з однолітками, вони не володіють достатнім рівнем знань і ерудицією, щоб завоювати авторитет. 

Це також втрати в їх особі продуктивних членів суспільства внаслідок порушення їх психічного і фізичного здоров'я. Це втрати в їх особі батьків, здатних виховати здорових у фізичному і моральному відношенні дітей. Нарешті, це відтворення жорстокості в суспільстві, оскільки колишні жертви самі часто cтають насильниками. 

Потрібен довгий час і багато зусиль батьків і спеціалістів, щоб залікувати душевні рани, психіку дитини, що постраждала. 

То ж, шановні батьки, дбайте про своїх дітей, застерігайте їх від небезпеки на вулиці. Розповідайте про педофілію, навчайте обережної поведінки з незнайомцями.
Постійно нагадуйте, щоб повідомляли, куди йдуть та вчасно поверталися додому, не сідали в чуже авто, не брали дарунків у чужинців, а у випадку застосування до них сили - голосно кричали. 

Переконайте дітей, що не кожен дорослий має право йому щось наказувати, а повага до старших у певних випадках зовсім не означає повної згоди з ними. Стежте за тим, щоб малеча гралася в людних місцях. Поясніть, що коли чужі дорослі їх обіймають, цілують чи просто торкаються до них і при цьому просять, нікому про це не казати, то вони роблять погано й батьки повинні про це знати. 

Активно контактуйте з дітьми та вчителями. Більше розмовляйте про школу, друзів, події за день. Розповідайте про небезпеку насилля та його наслідки. Звертайте увагу на те, як і з ким дитина проводить дозвілля. 

У випадку біди, не соромтеся звертатися до міліції – насильників треба карати! 

А якщо цю статтю читає молодь, то знайте, що у вас є друзі, ми завжди прийдемо до вас на допомогу. Не мовчіть, спілкуйтесь, розповідайте. 

І таких «лазебних» не повинно залишитись. 

А владі необхідно звернути пильну увагу на ситуацію в інших навчальних закладах міста та району з метою недопущення повторення таких випадків та створити атмосферу нетерпимості до подібних явищ. 

Член Правління Міжнародного товариства прав людини –
Українська Секція, 

Член Громадської ради при облдержадміністрації.