Сміття та бруд на вулицях міст стало традиційною побутовою проблемою сьогодення. В парках та на вулицях, на тротуарах і в дворах можна побачити сміття – від поодиноких недопалків та папірців до цілих куп непотребу. Тут є дві сторони: з одного боку, мешканці звинувачують владу у незадовільному санітарному стані міст та забрудненій території, не завжди розуміючи, що благоустрій міста, у якому вони проживають, залежить великою мірою від них самих. З іншого – у містах зазвичай недостатньої кількості сміттєвих урн, відтак, не створено достатніх умов для реалізації екологічної свідомості населення.

Проте все в кінцевому рахунку залежить від виховання людей та їх свідомості, бо несвідомий громадянин просто кине сміття під ноги і не буде перейматися цим, потім ще з десяток таких же, згідно теорії розбитих вікон, повторять за ним.

В Бердичеві ситуація теж не з найкращих, а подекуди й гірше. Якщо на центральних вулицях смітники знайти ще можна, то на віддалених від центра їх немає зовсім і люди змушені по декілька сот метрів пройти з обгорткою в руці в пошуках смітника, або ж кинути її на землю, мотивуючи це тим, що поряд не було необхідної урни. В кожного свій щоденний вибір – нести відходи з собою або кидати на землю. Проблему вибору вирішила б наявність хоча б декількох смітників на вулицю. 

Щоб перевірити, чи справді на прилеглих до центру вулицях необхідні сміттєві урни, було проведено соціально-мотиваційний експеримент. На вулицях було розміщено сміттєві коробки, на яких було нанесено мотиваційний ілюстративний матеріал, який мав би спонукати людину не кидати сміття не доходячи до смітника, а дійти до нього і кинути саме в нього. Така практика роботи із екологічною свідомістю населення давно практикується в Європі і, навіть, в Росії: розміщають смітники, які розмовляють з прохожими, дякують їм за викинуте сміття; або просто мають малюнок, який заохочує людей кинути сміття саме в цю урну. Це не тільки робить місто чистішим, а й формує прагнення до чистоти як у дорослих, так і у дітей.

Затрати мінімальні, а результат виявився продуктивний. Вже наступного дня імпровізовані урни були наповнені сміттям, яке не опинилось на наших вулицях. Активісти поспілкувались з перехожими, запитуючи їхню думку з приводу того, чи потрібні смітники на цих місцях. Відповідь була однозначна – так! Більше того, патріотично налаштована молодь, покоління незалежної України, побачивши мотиваційний матеріал, тепер спеціально буде доносити сміття до цих смітників. Експеримент довів, що люди хочуть жити в екологічно чистому місті і готові до цього. Треба лише до них прислухатись і створити відповідні умови.

Тростянський Олексій