Пропаганда радянської символіки в місті Бердичеві набула
колосальних масштабів, дійшло вже навіть і до шкіл. Якщо використанням учнів на
загальноміських заходах «у вигляді масовки» нікого не здивуєш, то сьогодні «окремі педагоги», а по суті «совєцькі пропагандисти» своїми героями дістали вже й юні серця.
В загальноосвітній школі №1 на стенді
висить заборонена в країнах Європи, радянська комуністична символіка, яка прирівняна до нациської
свастики.
Радянський "серп та молот" для багатьох українців символізує репресії та штучні голодомори. Бердичів особливо потерпав він планомірного винищення в місті педагогів та художників НКВДистами у 1937-1938 роках. Їхні тіла досі не поховані за християнським обрядом.
Натомість, сьогоднішні «колеги» тих, хто від радянської влади найбільше постраждав уславлюють її?
Бердичів досі лишається «червоним острівцем» ностальгії комуністичних окупантів. Вінцем цинізму, якого являються вулиці Дзержинському, Котовському, Леніну та десятків інших злочинців. Молоде покоління українських патріотів у Бердичеві змушене рости на міфах радянського окупанта.
Цікаво, а що сказав би у такій ситуації Тарас Григорович Шевченко в честь якої названа школа?
