 У місті Бердичеві Житомирської області невідомі відбили голову пам'ятнику Леніну. Про це повідомляє телеканал «ВІК». Пам'ятник розташований на території колишнього Шкіроб'єднання.
Про те, що бовван залишився без голови, поскаржилася секретар місцевого міськкому Компартії Лариса Тимчук, яку своєю чергою засмутила працівниця одного з тутешніх підприємств. Голови Леніна так і не знайшли, але комуністи вже грозяться відновити пам'ятник.
Нагадаємо, на Житомирщині в місті Новоград-Волинський місцеві депутати від ВО «Свобода» в Апеляційному суді домоглися визнання легальним знесення пам 'ятника Володимиру Леніну.
Довідка. Лєнін Владімір Ілліч (справжнє прізвище: Ульянов; 10 (22) квітня 1870, Симбірськ, Російська імперія – 21 січня 1924, Горки, Московська область, СРСР) — російськомовний публіцист, політичний діяч, лідер російських більшовиків - один з головних організаторів збройного Жовтневого перевороту восени 1917 р., один з ініціаторів та організаторів червоного терору та окупації України Росією внаслідок російсько-української війни 1918-1921 рр. У листопаді 1917 року очолив збройне захоплення влади — Жовтневий переворот, що призвів до приходу більшовиків (що пізніше називали себе комуністами) до влади. Очолював совєцький уряд (1917—1924). 17 грудня 1917 року було проголошено заяву - ультиматум до Центральної Ради, що є рівнозначним оголошенню війни Україні. В ультимативній формі Совнарком висунув ряд вимог. У разі неприйняття їх Лєнін і Троцький заявили, що вважатимуть Центральну Раду «в стані відкритої війни проти радянської влади в Росії і на Україні». Ці погрози було здійснено на початку 1918-го, коли полчища головорізів Муравйова та Антонова – Овсієнка вдерлися на територію УНР. Це дало початок відвертим неприхованим злочинам Росії проти України. Ось як описують ті події очевидці: «…Вночі збільшились напади, розбишацтво: то доправляли свої гулянки большевики та їхні вірні спільники – хулігани. Двері й брами по всіх домах і дворах заставлено барикадами й скрізь на варті сторожа од домових комітетів…»; «…В самі дикі часи татарського лихоліття нічого подобного тому, що робили большовики в Києві, не діялося. Ці дикуни розстрілювали людей тілько за те часами, що вони мали українське обличчя… В Маріінському паркові людей вбивали десятками. Після грабили з мертвих усе й зовсім голих, на очах в публіки, кидали на грузовики нічим не прикривши.Коли ці «защитники пролетарєяту» проходили по селах, йдучи на Київ, то виколювали очі штиками на патретах Шевченка. В Києві в міністерствах большовики віддали приказа не вживати української мови, бо «украинского языка нет, не было и не будет».
|
